Цефтриаксон-бхфз-порошок, 1000 мг

Цефтріаксон-БХФЗ вводять внутрішньом'язово або внутрішньовенно.

Для внутрішньом'язового введення з метою усунення болю в місці ін'єкції препарат розчиняють в 3,5 мл 1 % розчину лідокаїну. Вводять глибоко в сідничний м'яз. Рекомендується вводити не більше 1 г в одну сідницю.
Лідокаїн заборонений в якості розчинника дітям до 12 років.

Розчин, що містить лідокаїн, не можна вводити внутрішньовенно!

Для внутрішньовенного струминного введення 1 г препарату розчиняють у 10 мл стерильної води для ін'єкцій. Вводять повільно протягом 2-4 хвилин.

Для приготування розчину для внутрішньовенної інфузії розчиняють 2 г Цефтріаксону-БХФЗ в 40 мл одного з розчинів, вільних від іонів кальцію: 0,9 % розчин натрію хлориду, 0,45 % розчин натрію хлориду + 2,5 % розчин глюкози, 5 % розчин глюкози, 10 % розчин глюкози, 6 % розчин декстрану в розчині глюкози, стерильна вода для ін'єкцій.

Тривалість інфузії при дозі ≥ 50 мг/кг − не менше 30 хвилин.

Дорослим і дітям старше 12 років призначають у добовій дозі 1-2 г (вводять 1 раз на добу або в половинній дозі 2 рази на добу). У тяжких випадках добову дозу можна збільшувати до 4 г і вводити в 2 прийоми з інтервалом у 12 годин.

Для немовлят (у віці до 14 днів) і недоношених дітей (від 41 тижні скоригованого віку) добова доза цефтріаксону-БХФЗ становить 20-50 мг/кг маси тіла, вводиться 1 раз на добу щонайменше 60 хвилин для попередження витіснення білірубіну із зв'язку з альбумінами крові і зменшення потенційного ризику білірубінової енцефалопатії.

Для дітей віком від 15 днів до 12 років: 20-80 мг/кг 1 раз на добу.

Дози більше 80 мг/кг слід уникати (виключаючи менінгіт) через підвищення ризику розвитку жовчних преципітатів.

Дітям з масою тіла понад 50 кг призначають такі ж дози, як і для дорослих.

Для пацієнтів похилого віку дози відповідають дозам для дорослих за умови задовільної функції печінки і нирок.

Пацієнтам з порушеннями функції нирок немає необхідності зменшувати дозу, якщо функція печінки залишається нормальною. Лише у разі ниркової недостатності (кліренс креатиніну менше 10 мл/хв) добова доза цефтріаксону не має перевищувати 2 р.

Пацієнтам з порушеннями функції печінки немає необхідності зменшувати дозу, якщо функція нирок залишається нормальною.

При одночасній тяжкій нирковій та печінковій недостатності слід регулярно визначати концентрацію цефтриаксону у плазмі крові.

Пацієнтам, які знаходяться на гемодіалізі, немає потреби в додатковому введенні препарату після діалізу. Слід контролювати концентрацію цефтріаксону в сироватці крові для можливої корекції дози, оскільки у цих хворих може знижуватися швидкість його виведення.

Для профілактики післяопераційних ускладнень вводять одноразово 1-2 г (залежно від ступеня небезпеки зараження) за 30-90 хв до початку операції.

При неускладненій гонореї одноразово внутрішньовенно/внутрішньом'язово вводять 0,25 г препарату.

При бактеріальному менінгіті у немовлят і дітей віком від 15 днів до 12 років лікування розпочинають з дози 100 мг/кг (але не більше 4 г) 1 раз на добу. Після ідентифікації збудника та визначення його чутливості дозу можна відповідно зменшити. Для немовлят у віці до 2 тижнів доза не повинна перевищувати 50 мг/кг/добу.

Найкращі результати досягалися при такій тривалості лікування:

Neisseria meningitidis – 4 дні

Haemophilus influenzae – 6 днів

Streptococcus pneumoniae – 7 днів.

Тривалість лікування цефтріаксоном-БХФЗ залежить від характеру і ступеня тяжкості патологічного процесу, даних бактеріологічних досліджень і зазвичай становить 4-14 діб, але при тяжких інфекційних захворюваннях може знадобитися більш тривала терапія. Застосування препарату має тривати (як і будь-яка антибіотикотерапія) як мінімум ще 48-72 години після зникнення симптомів захворювання і підтвердження ефекту результатами бактеріологічного аналізу.

Цефтріаксон- БХФЗ не можна вводити в одній інфузійній системі разом з кальцієвмісними препаратами!

Часто

- алергічні реакції: гарячка, шкірний висип, кропив'янка, свербіж, еритема

Рідко

- набряки, сироваткова хвороба, озноб

- місцеві реакції: при внутрішньовенному введенні – флебіти, болючість по ходу вени; внутрішньом'язовому введенні – болючість у місці введення

- псевдохолелитиаз («sludge» - синдром), дисбактеріоз, кандидамікоз та ін суперінфекції

- анемія, лімфопенія, гранулоцитопенія, нейтропенія, базофилия, тромбоцитопенія, тромбоцитоз, носові кровотечі, гемолітична анемія

Іноді

- еозинофілія

- головний біль, запаморочення, припливи, пітливість

- олігурія, анурія

- порушення смаку, стоматит, глосит, нудота, блювання, болі в животі, метеоризм, діарея, запор

- лейкопенія, лейкоцитоз

- збільшення (зменшення) протромбінового часу, підвищення активності «печінкових» трансаміназ і лужної фосфатази, гіпербілірубінемія, гіперкреатинемія, підвищення концентрації сечовини, гематурія, глюкозурія

Дуже рідко

- псевдомембранозний коліт

- утворення конкрементів у нирках, головним чином, у дітей старше 3 років, які отримували або великі добові дози препарату (80 мг/кг на добу) або кумулятивні дози більше 10 г, а також які мали додаткові фактори ризику (обмеження вживання рідини, постільний режим і т. д.)

У поодиноких випадках

- агранулоцитоз (< 500 клітин в 1 мкл), причому більшість з них розвивалися після 10 днів лікування і застосування кумулятивної дози 20 г та більше

- ексудативна мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, синдром Лайєлла, анафілактичний шок

- гіперчутливість до антибіотиків цефалоспоринового ряду та до інших бета-лактамних антибіотиків в анамнезі, до лидокаину (внутрішньом'язове введення)

- недоношені новонароджені до скоригованого віку 41 тижні (тижня вагітності + тижня життя)

- доношені новонароджені (до 28 днів життя) з жовтяницею або з гіпоальбумінемією, ацидозом (при цих станах зв'язування білірубіну з білками крові знижується і зростає ризик білірубінової енцефалопатії)

- застосування з кальцієвмісними препаратами та розчинами (розчин Рінгера тощо) для всіх пацієнтів навіть через різні інфузійні лінії.

Лікарські взаємодії

Через ризик виникнення преципітатів кальцієвих солей цефтриаксону в жодному разі не можна застосовувати цефтріаксон з кальцієвмісними розчинами (розчин Рінгера, Хартмана і т. д.)!

Аміноглікозиди: внаслідок синергізму підвищується ефективність відносно грамнегативних мікроорганізмів, але підвищується ризик ото - та нефротоксичності. Необхідно регулювати дози препаратів і при необхідності комбінованого лікування вводити їх окремо у різні місця і не змішувати в одному шприці або в одному розчині для інфузій з-за фізико-хімічної несумісності.

Нестероїдні протизапальні засоби, антиагреганти, антагоністи вітаміну К (наприклад, варфарин): підвищення ймовірності кровотечі.

Петльові діуретики та нефротоксичні препарати − підвищується ризик нефротоксичності. Бактеріостатичні антибіотики (хлорамфенікол, тетрациклін): знижують бактерицидний ефект цефтриаксону.

Гормональні контрацептиви: знижується ефективність гормональних контрацептивів, тому рекомендується використовувати додаткові (негормональні) методи контрацепції під час лікування та протягом 1 місяця після його завершення.

Інші бета-лактамні антибіотики: можливість розвитку перехресних алергічних реакцій.

Після застосування етанолу одразу після прийому цефтриаксону не спостерігалося ефектів, схожих на дію дисульфіраму.

Цефтріаксон не містить N-метилтіотетразольну групу, яка б могла викликати непереносимість етанолу або кровотечі, що властиво деяким іншим цефалоспоринам.

Пробенецид: не впливає на канальцеву секрецію цефтріаксону (на відміну від інших цефалоспоринів).

Подібно до інших антибіотиків, цефтриаксон може знижувати терапевтичний ефект вакцини проти тифу, проте такий ефект розповсюджується лише на ослаблений штам Ty21.

Розчин Цефтріаксону-БХФЗ не слід змішувати або одночасно вводити з іншими антимікробними препаратами у зв'язку з фармацевтичною несумісністю.

Цефтріаксон несумісний і його не можна змішувати з амзакрином, ванкоміцином, флуконазолом та аміноглікозидами.

Перед введенням необхідно провести внутришньошкірну пробу на переносимість препарату і лідокаїну (при внутрішньом'язовому введенні) за умови відсутності протипоказань до її проведення.

Необхідно готувати розчини безпосередньо перед їх застосуванням.

Розчин, що містить лідокаїн, не можна вводити внутрішньовенно!

Внутрішньом'язові ін'єкції у верхній зовнішній квадрант великого сідничного м'яза повинні бути глибокими. Перед введенням розчину препарату необхідно пересвідчитися, що голка знаходиться поза судини.

Перед початком кожного нового курсу лікування цефтріаксоном пацієнта слід розпитати про наявність попередніх реакцій гіперчутливості до цефалоспоринів, пеніцилінів, інших бета-лактамних антибіотиків, лікарських засобів. З обережністю призначати пацієнтам з будь-якою формою алергії в анамнезі, особливо IgE-опосередкованою, пацієнтам, що мають будь-який інший тип реакції гіперчутливості до пеніциліну або інших бета-лактамних антибіотиків. Як і при застосуванні інших цефалоспоринів, не можна виключати можливість анафілактичного шоку − навіть якщо в докладному анамнезі немає відповідних вказівок. При розвитку анафілактичного шоку необхідно внутрішньовенно вводити адреналін (епінефрин) і глюкокортикоїди.

Не слід призначати кальцієвмісні розчини протягом 48 годин після останнього введення цефтріаксону.

Лікування антибактеріальними препаратами, особливо при тяжких захворюваннях у людей літнього віку, а також у ослаблених пацієнтів, може призвести до виникнення антибіотик-асоційованої діареї, коліту, в тому числі псевдомембранозного коліту. Тому при виникненні діареї під час або після лікування цефтриаксоном необхідно виключити ці діагнози, в тому числі псевдомембранозний коліт. Застосування цефтриаксону необхідно припинити у випадку тяжкого та/або з домішками крові проносу і провести відповідну терапію. При відсутності необхідного лікування може розвинутися токсичний мегаколон, перитоніт, шок.

Повідомлялося про розвиток антибіотик-індукованої імунної гемолітичної анемії (в тому числі з летальним кінцем) у пацієнтів, які отримували цефалоспорини, включаючи цефтріаксон.

При розвитку анемії під час лікування цефтриаксоном необхідно відмінити антибіотик до визначення етіології анемії.

Під час тривалого лікування препаратом рекомендується регулярно контролювати картину крові, показники функціонального стану печінки і нирок.

Застосування антибактеріальних препаратів може призводити до надмірного росту нечутливих мікроорганізмів, зокрема грибків і розвитку суперінфекції, що потребує прийняття відповідних заходів.

Для пацієнтів з нирковою недостатністю зазвичай відсутня необхідність у корекції дози − за рахунок подвійного шляху виведення цефтриаксону (через нирки та печінку). При кліренсі креатиніну менше 10 мл/хв добова доза антибіотика не повинна перевищувати 2 р.

Хворим, які знаходяться на гемодіалізі, немає потреби в додатковому введенні препарату після діалізу. Однак слід контролювати концентрацію цефтриаксону в сироватці крові на предмет можливої корекції дози, оскільки у цих хворих може знижуватися швидкість його виведення.

При одночасній печінковій і нирковій недостатності з тяжкими порушеннями функцій цих органів дозу препарату не повинна перевищувати 2 г без регулярного контролю концентрації цефтріаксону в плазмі крові.

У поодиноких випадках зазвичай після застосування цефтріаксону в дозах, що перевищують рекомендовані, на ехограмі жовчного міхура можуть спостерігатися затемнення (преципітати кальцієвої солі цефтріаксону, що зникають після відміни/закінчення лікування). Якщо ці явища супроводжуються клінічною симптоматикою, приймається рішення про відміну препарату.

При застосуванні цефтриаксону хворим із факторами ризику застою в жовчних шляхах описано поодинокі випадки панкреатиту, імовірно, внаслідок обструкції жовчних шляхів (при цьому не можна виключати роль преципітатів, що утворилися під дією цефтріаксону).

Пацієнтам з порушенням синтезу або недостатністю вітаміну К (наприклад, хронічні захворювання печінки, особи похилого віку, недоїдання) слід контролювати протромбіновий час і при його збільшенні до початку або під час терапії цефтріаксоном призначати вітамін К (10 мг/тиждень).

Слід з обережністю призначати при кровотечах і захворюваннях травного тракту в анамнезі, особливо при виразковому неспецифічному коліті або ентериті.

Цефтриаксон, як і деякі інші цефалоспорини, може витісняти білірубін із зв'язку з сироватковим альбуміном, тому призначати препарат новонародженим з гіпербілірубінемією потрібно з обережністю. Цефтріаксон не можна застосовувати новонародженим, особливо недоношеним, з ризиком розвитку білірубінової енцефалопатії.

При артеріальній гіпертензії і порушенні водно-електролітного балансу слід контролювати рівень натрію в плазмі крові.

Зафіксовані поодинокі випадки хибнопозитивних результатів реакції Кумбса у пацієнтів, які проходили терапію цефтріаксоном. Подібно до інших антибіотиків, цефтріаксон може викликати псевдопозитивні результати проби на галактоземію, при визначенні глюкози в сечі неферментативними методами. Тому під час лікування цефтріаксоном глюкозурію слід визначати лише ферментним методом.

Препарат застосовують дітям згідно з дозуванням, зазначеної в розділі «

Вагітність та лактація.

Цефтріаксон проникає через плацентарний бар'єр. Безпека застосування цефтриаксону для жінок у період вагітності не вивчалася, тому його застосування в період вагітності не рекомендується.

У малих концентраціях цефтриаксон виділяється у грудне молоко. Тому при призначенні препарату слід припинити годування груддю.

Особливості впливу лікарського засобу на здатність керувати транспортним засобом або потенційно небезпечними механізмами.

Доки не буде з'ясована індивідуальна реакція пацієнта на препарат, слід утримуватися від керування автотранспортом або іншими механізмами, враховуючи, що під час лікування можуть спостерігатися такі порушення з боку нервової системи як розлад функції зору, запаморочення, судомні напади.

Можливе посилення побічних ефектів.

Симптомы: возможны лихорадка, лейкопения, тромбоцитопения, острая гемолитическая анемия, кожные, желудочно-кишечные реакции и реакции печени, одышка, почечная недостаточность, стоматит, анорексия, временная потеря слуха, потеря ориентации в пространстве.

Лечение: проводят симптоматическую и поддерживающую терапию. Гемодиализ и перитонеальный диализ неэффективны. Специфического антидота нет.

По 1000 мг во флаконе вместимостью 10 мл или 20 мл, герметично укупоренных резиновыми пробками и обжатые колпачками алюминиевыми.

По 1 флакону вместе с инструкцией по медицинскому применению на государственном и русском языках помещают в пачку из картона.

По 5 флаконов помещают в кассету для упаковки флаконов.

Одну кассету вместе с инструкцией по медицинскому применению на государственном и русском языках помещают в пенал из картона.

Хранить в оригинальной упаковке при температуре не выше 25°С.

Хранить в недоступном для детей месте.

3 года

Не использовать после истечения срока годности

Как купить Цефтриаксон-БХФЗ порошок для инъекций по 1000мг БХФЗ, Украина?

• Оформить заказ через корзину
• Оформити замовлення по контактним телефонам