Буторфан 10 мл. + Медісон 10 мл. Акція.

Опис Буторфан 10 мл

Розчин безбарвний, прозорий.

Склад

1 мл містить:

буторфанолу тартрат - 10 мг

Фармакологічні властивості

Буторфанол - аналгетик групи синтетичних опіоїдів з агоністичним/антагоністичним ефектом, похідним фенантрену. Механізм дії полягає у стимулюванні κ-підвидів опіатних рецепторів та змішаному стимулюванні та інгібуванні μ-підвидів опіатних рецепторів. Внаслідок цього блокується міжнейронна передача больових імпульсів у різних відділах ЦНС, включаючи кору головного мозку. Буторфанол має виражений знеболюючий і седативний ефект, підвищує артеріальний тиск і тиск у легеневих артеріях, чинить протикашльову дію і може придушувати дихання. Незначно стимулює моторику ШКТ та гепатобіліарну зону.

Буторфанол частіше викликає залежність, ніж налбуфін, і рідше, ніж морфін. Його застосовують при больових синдромах різного генезу, зокрема для премедикації перед операціями, під час та після операцій, при ниркових кольках та тяжких травмах. Залежно від виду тварини препарат має заспокійливу дію і слабку або середню інтенсивність седативного ефекту. Це особливо проявляється при комбінованій анестезії та/або нейролептоанальгезії. Дихання сповільнюється, як при звичайній засипці, зменшується кількість серцевих скорочень. Тривалість та інтенсивність знеболювання залежить від дози, індивідуальної чутливості (підвищення дози або повторне введення посилюють ефект).

Буторфанол швидко всмоктується із місця ін'єкції. Залежно від способу введення діє вже через 5-15 хвилин, тривалість знеболювання залежить від дози і може досягати 4 годин. Максимальна концентрація в крові спостерігається протягом 0,5-1 години після внутрішньом'язового введення, максимальна знеболювальна дія - за 1-2 години.

Із білками плазми зв'язується на 80%. Проникає через гематоенцефалічний та плацентарний бар'єри та виводиться з молоком. Метаболізується у печінці з утворенням неактивних метаболітів. Виводиться з організму у вигляді метаболітів переважно із сечею, частково із жовчю та калом. Період напіввиведення становить 47-66 годин.

Буторфанол викликає менше побічних ефектів, ніж інші опіати.

Показання

Застосовують як аналгетик для усунення больового синдрому перед операціями та після них, а також для премедикації:

Собаки, коти – як аналгетик при сильному болю (при травмах, перед операціями та після них), як седативний засіб у комбінації з α2-адренорецепторними агоністами (медетомідин, кетамін).

Коні – як анальгетик для короткого знеболювання при середній та сильний біль при кольках; для седації та премедикації у поєднанні з α2-адренорецепторними агоністами (детомідин, ксилазин, роміфідин): під час терапевтичних та діагностичних процедур (незначні операції на тварин, що стоять, седація непокірних тварин).

Буторфанол не відноситься до переліку психотропних засобів.

Протипоказання

Не призначати тваринам з підвищеною чутливістю до діючої речовини препарату, у стані дихальної депресії, захворюваннями серця, травмами черепа, органічними порушеннями мозку, порушеннями функцій печінки та нирок, судомами та запорами.

Не застосовувати самкам під час вагітності та годування груддю.

Коням із серцевою аритмією не використовувати у комбінації з α2-агоністами. Комбіноване застосування знижує моторику ШКТ, тому не використовувати при коліках, пов'язаних із завалом кишечника.

Спосіб застосування та дози

Препарат вводять собакам внутрішньовенно, внутрішньом'язово або підшкірно, котам – внутрішньовенно або підшкірно, коням – тільки внутрішньовенно у наступних дозах:

Собаки:

- Знеболення (монотерапія) – 0,1-0,4 мл на 10 кг маси тіла (0,1-0,4 мг буторфанолу на 1 кг маси тіла), повільно, внутрішньовенно (при низьких та середніх дозах), внутрішньом'язово або підшкірно. Щоб уникнути післяопераційного болю, ін'єкцію роблять за 15 хвилин до завершення анестезії, щоб ефект тривав протягом фази виходу з наркозу.

- Седація – 0,1 мл на 10 кг маси тіла (0,1 мг буторфанолу на 1 кг маси тіла) та 0,01 мг медетомідину на 1 кг маси тіла, внутрішньовенно, внутрішньом'язово.

- Премедикація – 0,1 мл на 10 кг маси тіла (0,1 мг буторфанолу на 1 кг маси тіла), 0,025 мг медетомідину на 1 кг маси тіла, внутрішньом'язово. Через 15 хвилин – 5 мг кетаміну на 1 кг маси тіла, внутрішньом'язово. При подовженні дії кетаміном не застосовувати антагоніст атипамезол.

Кішки:

- Знеболення (монотерапія) – за 15 хвилин до пробудження 0,2 мл на 5 кг маси тіла (0,4 мг буторфанолу на 1 кг маси тіла), підшкірно, або 0,05 мл на 5 кг маси тіла (0,1 мг буторфанолу на 1 кг маси тіла), внутрішньовенно.

- Седація – 0,2 мл на 5 кг маси тіла (0,4 мг буторфанолу на 1 кг маси тіла) та 0,05 мг медетомідину на 1 кг маси тіла, підшкірно. Для обробки ран рекомендується додаткова місцева анестезія. Антагоніст медетомідину (коли дія кетаміну закінчилася) – атипамезол у дозі 0,125 мг на 1 кг маси тіла.

Коні:

- знеболювання (монотерапія) – 1 мл на 100 кг маси тіла (0,1 мг буторфанолу на 1 кг маси тіла), внутрішньовенно; необхідність і час повторного введення визначають, виходячи з клінічного стану тварини.

- седація та пре-анестезія, внутрішньовенно:

• 0,012 мг детомідину на 1 кг маси тіла, за кілька хвилин – 0,25 мл Буторфану на 100 кг маси тіла (0,025 мг буторфанолу на 1 кг маси тіла);
• 0,05 мг роміфідину на 1 кг маси тіла, через 5 хвилин – 0,2 мл Буторфану на 100 кг маси тіла (0,02 мг буторфанолу на 1 кг маси тіла);
• 0,5 мг ксилазину на 1 кг маси тіла, через 3-5 хвилин – 0,5-1,0 мл буторфану на 100 кг маси тіла (0,05-0,1 мг буторфанолу на 1 кг маси тіла).

Застереження

Не використовувати самкам під час вагітності та лактації, оскільки буторфанол проникає через плацентарний бар'єр та потрапляє у молоко. Використання препарату у постнатальний період може призвести до дихальної депресії у новонароджених тварин.

Іноді виникає тимчасове брадипне, зниження кров'яного тиску та брадикардія, що подібно до стану сну. Можливі болючі відчуття в місці ін'єкції при внутрішньом'язовому та підшкірному введенні. У кішок іноді спостерігаються мідріаз, дезорієнтація, пригнічення, у коней - уповільнення перистальтики кишечника (дванадцятипалої, сліпої, початку обох великих ободової кишки).

Перед введенням препарату не піддавати тваринам вплив стресових факторів. Дотримуватись правил асептики та безпечної фіксації тварини. Чи не змішувати препарати в одному шприці. Не робити комбіновані ін'єкції в одне місце.

Перед застосуванням препарату необхідно провести детальне клінічне обстеження тварини, яке дозволить краще оцінити можливі ризики, що виникають через функціональні порушення серцево-судинної системи, печінки, нервової системи та легень.

Не використовувати комбінацію буторфанолу та детомідину або буторфанолу та медетомідину тваринам із серцевою аритмією або брадикардією, коням, схильних до кольк, через кардіоваскулярний ефект альфа-2-антагоністів. Після цих комбінацій можливе блювання у кішок, зумовлене дією медетомідину. Іноді перед використанням додаткового анестетика тварині потрібна голодна дієта. У разі потреби можна застосовувати атропін як типовий парасимпатолітик.

Щоб вирахувати дозу для маленьких тварин, потрібно знати їх точну масу тіла.

Препарат застосовують непродуктивним тваринам та коням, м'ясо та молоко яких люди не вживають у їжу.

Умови зберігання

В упаковці виробника в сухому, темному, недоступному для дітей місці при температурі від +4 до +25 °С.

Після відкриття флакона препарат зберігати у холодильнику та використовувати протягом 28 днів.

Термін придатності

3 роки.

Медісон

Склад

1 мл препарату містить:

медетомідину гідрохлорид - 1 мг

Для припинення седативної, аналгетичної дії препарату Медісон у собак та котів рекомендується застосовувати антидот Реверсон.

Опис

Рідина безбарвна, прозора.

Фармакологічні властивості

Медетомідин – високоселективний антагоніст альфа-2-адренорецепторів широкого спектра дії. Має сильну центральну і периферичну симпатолітичну дію завдяки зниженню вивільнення норадреналіну із закінчень симпатичних нервів. Седативний ефект обумовлений гальмуванням збудження блакитної плями, основного норадренергічного ядра у стовбурі головного мозку. Діючи на цю ділянку, медетомідин виявляє седативний ефект, сила якого залежить від дози: малі дози дають помірний седативний ефект без аналгезії, великі виражені седативний ефект з аналгезією.

Медетомідин викликає типові гемодинамічні зміни, опосередковані альфа-2-адренорецепторами, такими як брадикардія та гіпотензія або гіпертензія. У малих дозах знижує частоту серцевих скорочень та АТ, а у великих дає судинозвужувальний ефект. При повільній інфузії знижує частоту серцевих скорочень та артеріального тиску, а при швидкому введенні активізує внесинаптичні альфа-2-адренорецептори периферичних судин, внаслідок чого переважають периферичні судинозвужувальні ефекти, а брадикардія стає більш вираженою.

Після внутрішньом'язового введення швидко всмоктується та розподіляється в організмі, максимальна концентрація крові досягається через 15-30 хвилин. З білками сироватки зв'язується 85-90%. Окислюється у печінці, невелика частина метилюється у нирках. Більшість метаболітів виводиться із сечею. Період напіввиведення становить 1-2 години.

Показання

Препарат застосовують:

собакам - для седації та аналгезії під час обстежень, діагностичних, профілактичних та лікувальних маніпуляцій, для премедикації перед загальним наркозом, загальною анестезією пропофолом або кетаміном, як седативний та аналгезуючий засіб (у комбінації з буторфанолом);

котам – для седації, індукції загальної анестезії при хірургічних втручаннях (у комбінації з кетаміном), седації та аналгезії (у комбінації з буторфанолом), загальної анестезії (у комбінації з буторфанолом та кетаміном);

спортивним коням – для седації та аналгезії під час обстежень, невеликих хірургічних втручань та діагностичних маніпуляцій, премедикації при ін'єкційному чи інгаляційному наркозі.

Протипоказання

Не призначати тваринам з підвищеною чутливістю до діючої речовини препарату, захворюваннями серцево-судинної та дихальної системи, порушеннями функцій печінки та нирок, тваринам у шоковому стані, вагітним, лактуючим, виснаженим та ослабленим тваринам.

Не застосовувати разом з амінами, які мають симпатоміметичну дію та антихолінергічні препарати.

Не призначати цуценятам до 12 тижнів та продуктивним тваринам.

Спосіб застосування та дози

Препарат вводять собакам внутрішньовенно, внутрішньом'язово чи підшкірно, котам – внутрішньом'язово чи підшкірно, коням – внутрішньовенно. Найшвидша дія настає після внутрішньовенного введення. Для продовження седативного та аналгетичного ефекту через 10-15 хвилин препарат можна ввести повторно.

Дози препарату для різних видів тварин наведені в таблиці.

Вид тварин Спосіб введення Мета застосування Доза препарату, мл/10 кг маси тіла

Собаки внутрішньовенно, внутрішньовенно, п / ш легка седація 0,1-0,3

середня та глибока седація 0,3-0,8

премедикація 0,1-0,2

Коти в/м, п/ш середня седація 04-08

глибока седація 0,8-1

премедикація 0,1-0,3

Коні внутрішньовенна седація 0,2-0,4

середня та глибока седація 0,4-0,8

Дозу препарату вибирають залежно від необхідного ефекту, індивідуальних особливостей та породи тварини. Для собак дрібних порід дозування має бути більше, ніж для великих собак.

Максимальний ефект настає через 10-15 хвилин, дія триває 0,5-1,5 години. Щоб її продовжити препарат можна ввести повторно.

За 12 годин до анестезії рекомендується перевести тварину на голодну дієту.

Для премедикації препарат вводять внутрішньовенно через 10 хвилин, внутрішньом'язово через 20 хвилин. Введення препарату слід проводити повільно протягом 30-45 секунд.

Передозування призводить до сповільненого пробудження тварин після анестезії (седації).

Для усунення кардіо-респіраторних ефектів та передозування рекомендується введення альфа-2 антагоністів (препарат Реверсон).

При повільному пробудженні проводиться симптоматична терапія.

Застереження

Після введення препарату може зменшитися частота серцевих скорочень та виникнути атріовентрикулярна блокада або брадипне з тимчасовим апное. Також може знизитися частота дихання та статися зупинка серця. При пригніченні кровообігу та дихання слід проводити вентиляцію легень та оксигенацію.

Безпосередньо після введення можливе зниження артеріального тиску, яке потім відновлюється майже до нормальних значень. Тиск також може знижуватися при використанні препарату у великих дозах та швидкому введенні.

Препарат може викликати блювання, особливо у кішок, через кілька хвилин після введення та після пробудження наркозу.

В окремих випадках можливий розвиток гіперглікемії внаслідок пригнічення секреції інсуліну, а іноді набряк легень.

Через 1,5-2 години після застосування препарату реєструють сечовипускання. Можна спостерігати тремтіння м'язів та підвищену чутливість до гучних звуків.

У собак масою менше 10 кг побічні ефекти виникають частіше. У коней після введення препарату може виникати швидкоплинна аритмія, порушення координації рухів, підвищений потовиділення. Іноді спостерігається легкий тремор окремих м'язів або м'язових груп та неконтрольоване сечовипускання. Кров'яний тиск спочатку дещо підвищується, але потім приходить у норму.

Перед введенням препарату слід проводити клінічне обстеження тварин та обережно призначати препарат за наявності захворювань печінки, нирок, серцево-судинної системи, незадовільного загального стану, а також молодим та старим тваринам.

Перед застосуванням препарату та протягом 12 годин після завершення маніпуляцій необхідно тримати тварину у теплому затишному місці. Процедури проводять через 10-30 хвилин після введення і після настання седації.

При використанні з іншими седативними препаратами або аналгетиками (тіопентал, галотан, пропофол тощо) їхню дозу знижують на 50-90%.

Після застосування препарату не можна годувати та напувати тварин до повного відновлення ковтальних рефлексів.

При роботі з препаратом слід користуватись гумовими рукавичками. При попаданні на шкіру слід негайно промити проточною водою.